Батьківські збори на тему "Батьки-перші вихователі дитини"

БАТЬКИ — ПЕРШІ ВИХОВАТЕЛІ ДИТИНИ

                                      (збори-диспут)

І. Питання для дискусії.

1.     Чому давня народна мудрість стверджує, що не ті батько і мати, які народили, а ті, що виховали? Які якості, на вашу дум­ку, мають бути притаманні батькам як вихователям?

2.     Чим із того, що ви виховали у своїй дитині, можете пиша­тися?

3.     Які недоліки бачите у вихованні сина чи доньки і як нама­гаєтесь їх виправити?

4.     Як допомагаєте дитині у навчанні?

5.     Чим займаєтеся з дітьми у вільний час?

6.     Які позитивні зрушення у вихованні своєї дитини ви помі­тили останнім часом? Хто зіграв у цьому провідну роль (батьки, вчитель, товариші тощо)?

7.      

II. Обговорення педагогічних ситуацій.

      –  Мамо, можна яз Валею погуляю? Я вже уроки зробила, — просить дівчинка.

–       Не можна.

–       Чому? Я все зробила і кімнату прибрала. Можна?

–       Ні, не можна! — дратується мати.

–       Ну  чому — не можна? Я вчасно буду вдома.

–       Завелася «чому-чому?». Сказано: не можна!

1.     Оцініть поведінку дитини і матері в наведеній ситуації.

2.     Одні батьки вважають, що вимоги дорослих мають бути об­грунтованими і зрозумілими, інші — що в цьому немає необхід­ності. Якої думки дотримуєтесь ви?

3.     Як може позначитися поведінка матері на її подальших сто­сунках з донькою?

Усі батьки хочуть, щоб діти слухалися їх, але не завжди вміють цього досягти. Або роблять це пізно, коли дитина вже звикне не слу­хатися.

Я почала привчати свою доньку до слухняності, коли вона була зовсім крихіткою, коли помітила, що моя Ася розуміє слово «не мож­на». Тоді я почала не дозволяти їй дечого, але вдавалася до заборон нечасто. Говорила «не можна» спокійним голосом. Намагалася не допускати «досвіду неслухняності». І завжди поводилася з донькою лагідно. Адже коли серце дитини щире, матері легше прищеплювати те, що хочеш. На своєму материнському досвіді переконалася: слух­няності можна досягти тільки любов'ю і довір'ям до дитини.

1.     Проаналізуйте позицію матері. Які виховні дії, на її думку, сприяють слухняності дітей?

2.     Чи згодні ви з висловленою думкою? Як ви добиваєтеся слухняності дітей у своїй сім'ї?

Був у нас у сім'ї час, коли всі чомусь «заводились» через дрібниці, дратувалися, легко ображались один на одного. А чому, я ніяк не мо­гла зрозуміти, і це дуже прикро вражало. Допоміг розібратися в цьо­му син — йому було тоді лише років десять-одинадцять: «Знаєш, мамо, ти б казала заздалегідь, що потрібно вдома зробити, я все зроблю, але потім ти мене вже не чіпай, а то завжди так не хо­четься кидати своє заняття на найцікавішому місці». Мене це про­хання насторожило і примусило поспостерігати за собою, за бать­ком, за всіма. І знаєте, що я виявила? Ми справді не давали одне одному спокою тим, що могли звернутися з проханнями, запитання­ми, розмовами до будь-кого, незалежно від занять і справ кожного. Ми ж думали, що це добре, — така свобода і невимушеність, а на­справді це були звичайнісінькі безцеремонність, нетактовність. Вони й дратували нас дедалі більше і більше. Дякувати синові — він допо­міг зрозуміти, у чому тут справа.

1.     Чи згодні ви з висновками матері?

2.     Подумайте, чи з повагою ставляться у вашій сім'ї до часу і справ один одного?

3.     Що таке батьківське піклування про дітей? Чи охоплює це поняття такий аспект, як повага до їхніх інтересів, занять?

Коли померли наші батьки, я залишилась з двома братами 12 і 14 років, а мені тоді було тільки 17. Звичайно, досвіду у вихованні — ні­якого, але я намагалася хлопців контролювати. І, здавалося, робила все: і з вулиці своєчасно кликала, і вдома примушувала все робити, і до магазину ходити. А вік же у них такий, що тільки дивись та дивись за ними. Але справи йшли чимраз гірше — хлопці намагалися обдурити, де — не послухатися. Старший узагалі став від рук відби­ватися. І тут сусідка порадила: «Ти ослаб опіку над ними, намагай­ся, щоб вони почувалися відповідальними за дім. Будь ближче до них, частіше радься, що кому купити, не одна думай, а разом вирішуйте сімейні питання». І ось зібралися всі разом, обговорили, скільки гро­шей залишити на харчування (скільки залишити, звичайно, тільки я знала, але я пояснила, що потрібна саме ця сума), кому купити взуття, кому штани, що робити сьогодні, як відпочити у вихідний. Минув рік. Хлопці не за віком подорослішали, і тепер кожний знав свої обов 'язки.

1.     Як ви будуєте стосунки зі своїми дітьми? Що переважає у цих стосунках — контроль і опіка чи довіра до дітей?

2.     Яких позитивних результатів у вихованні можна досягти, надаючи дітям самостійності?

III. Підсумкова бесіда:

а)       спільні турботи про долю дітей — головне, що об'єднує бать­ківські зусилля на довгій тернистій ниві життя;

б)      найважливіше і найважче у ставленні до дітей — знайти міру, щоб ніжність не перетворилась у пестощі, розумні вимо­ги — у суворий педантизм, щоб турбота про комфорт не сформу­вала у дітей споживацькі погляди;

в)      розбіжності у думках і поглядах розв'язуйте без роздрату­вань, взаємних образ, без окриків, без приниження людської гід­ності дорослих і дітей;

г)       нехай тон вашого сімейного життя буде світлим, оптимістич­ним, пройнятим великою повагою один до одного.

Найкращим підсумком розмови стануть переконливі слова А. Макаренка: «Найбільш правильні, розумні, продумані педаго­гічні методи не дадуть ніякої користі, якщо загальний тон вашо­го життя поганий. І, навпаки, тільки правильний загальний тон підкаже вам і правильні методи поводження з дитиною, і насам­перед правильні форми дисципліни, праці, свободи гри... і авто­ритету»¹.

                                                Анкета для батьків

1. Вкажіть склад Вашої сім'ї, родини._{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

_{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

_{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

2. З ким із членів сім'ї дитина має змогу спілкуватися що­денно? Перелічіть їх, будь ласка, за ступенем інтенсивності спілкування. _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

_{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––               

3.З ким, окрім членів родини, любить спілкуватися Ваша ди­тина?_{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

        

4.Хто із членів родини є для дитини найбільшим авторите­том? Чому? _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

5.З ким дитина любить ділитися своїми радощами, успіхами й невдачами?_{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}   

6.До кого в першу чергу звертається дитина у випадку, коли потребує:

поради _{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

співчуття _{–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

допомоги?_{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

7. Чи часто Ви граєтесь зі своєю дитиною?

 Якщо так, то хто ініціатор спільних ігор?_{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}

8. З ким Ваша дитина хоче проводити вільний від занять час?_{––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––}